цей

ця, це, займ. вказ.

1) Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; прот. той. || у знач. ім. цей, цього́, ч.; ця, ціє́ї, ж.; це, цього́, с.; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше. || Указує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи буде мати в майбутньому часі. || у знач. ім. це, цього́, с. Уживається замість назви такого періоду. Цими днями. За цих умов.

••

При цьо́му — до того ж; одночасно.

2) Указує на якийсь предмет, особу і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших. || у знач. ім. цей, цього́, ч.; ця, ціє́ї, ж.; це, цього́, с.; мн. ці, цих. Уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших. || у сполуч. зі сл. час, момент, мить і т. ін. Указує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова. || Уживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють.

3) також зі сл. самий, сама, саме. Указує на предмет, особу, дію і т. ін., згадані в попередньому висловлюванні. || у знач. ім. цей, цього́, ч.; ця, ціє́ї, ж.; це, цього́, с.; мн. ці, цих. Уживається для вказівки на раніше названу особу; відповідає за значенням особовому займ. 3 особи. || Уживається як зв'язка в складеному присудку.

4) у знач. ім. це, цього́, с. Указує на дії, явища, обставини, події і т. ін., про які говориться в попередньому чи наступному контексті. || невідм., с. Уживається в функції неузгодженого підмета. || У сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова.

5) Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій тощо.